сорі але прагматизм завжди краще ніж сліпа наївність)один божевільний чоловік колись сказав де не побудуєш любові там проросте щось більше!- це був я )кожна людина надіється лиш на когось і врешті забуває про себе)))надіється що одного разу хтось прийде візьме за руку і забере у мрію))можливо поцілує приголубить))але ти ніколи не задумуєшся над тим що хтось чекає саме тебе а ти замість того щоб знайти його сидиш задерши ноги на стіну чухаєш дупу і віриш тим мріям які в майбутньому приносять лиш розчарування хоча ні інколи вони дивують і роблять казку в якій ти граєш роль червоної шапочки за якою женеться не вовк а товстезне порося тверезості а ти втікаєш від нього думаючи що це підступний вовк-буденність-сірість-антилюбов)
І тут постає питання що робити з спогадами про нерозділене кохання і всяке інше????Вчені придумали психологію люди - анекдоти)))життя - анекдот але не вдалий з якого ніхто не сміється лиш кучка сірих дурнів які ніколи нічого такого не відчували!!!!)))