Маленький промінь весняного сонця
Врізається у прорізи віконця,
Шукає прихистку в долонях темноти,
Й вмирає від цілунку темноти….
Самотній вовк із сумом у очах,
Пекучий біль і сльози по ночах
Одне убивство і дві смерті
Те,що безсмертне-те не зможе вмерти…
Він бачив біль і бачив він і сльози.
в душі його то світить сонце,то панують грози….
У його серці клекотить вулкан,
Його самотність-то безмежний океан…
Хамелеоноока діво,ти безсила,-
Не зможеш ти знайти чи сотворити дива,
Вулкан самотності тобі не загасить,
Самотній океан тобі не переплить.
Мій колір-чорний-із моєї «казки»
Нема кохання там,немає там і ласки
Без жалю топить,палить почуття,
Шматує їх і ріже на сміття.
Пробач мені,якщо колись це зможеш
Кохання сильне,та воно-не переможе…..
У той момент,коли тебе відкрив-
Портали у свій світ навік закрив…….
