На зорі коли роси на травах
Мати доньку збудила зі сну
І навчала її вишивати
Інавчала любити весну.
А дівчина цвіла мов калина
Біле личко росою вмива
Та висока,струнка мов ялина
І до пояса руса коса
Поглинала науку дівчина
Наче воду земля на весні
Й колискову тихенько співала
Що співала матуся мені
А коли вже дорослою стала
Покохала хлопчину вона
І тепер нареченою стала
Вже дружиною стала вона
Незабудь цю науку дитино
Скаже мати доньці на зорі
А дівчина схилившись до неньки
Сльози витре в її на щоці
Не забудьте науки дівчата
Як вставали ви всі на зорі
Як навчилися ви вишивати
Бо любили вас всіх матері.