"Чи потрібно загадувати різдвяні бажання?Чи варто взагалі витрачати на це час?Кажуть,мрії збуваються і Різдво - це один з тих вдалих моментів.Так,Джеку?Джеку???"- з цікавістю запитала Вона собаку,що радісно бігав по снігу,адже навколишня краса чарувала собою кожного і всіх.Легенький вітерець давав відчуття реальності,бо все навкруги було наче в казці:далекі сині гори майоріли на горизонті,що прикрасив себе зеленими красунями;білі дерева й кущі мов охоронці світу непорушно стояли на снігу,який все собі підкорив та зробив на власний розсуд;незважаючи на застиглий пейзаж десь не десь прилітали пташки звеселяти дерева,і роблячи ехо по полю;виднілися поодинокі сліди якихось звірів,а в лісі-там земля була повсюдно вкрита цими шляхами;навіть небо і те дарувало тепло й радість,особливо,коли звідти посипалися маленькі сніжинки...Вона дивилася на це з прихованою посмішкою,та було зрозуміло,що ширяє десь далеко в небі.
Нарешті через півтора години вирішили повернутися додому.Хоч вже сутеніло,але людей не поменшало:хтось ще катався,дехто грав у сніжки або ж просто насолоджувався природою(або кимось),проходжаючись засніженими стежками... І знову ця прихована усмішка застигла на обличчі,не полишаючи її аж до приходу в дім.А вдома все "кипіло":мама з бабусею готували вечерю,дідусь щось там майстрував надворі,а батько з братом кудись запропастилися - уся ця атмосфера має вселяти почуття любові до своїх близьких та безмежного щастя.Має ,та щось ніяк у неї не виходить,бо Вона наче й не тут.Вирішила ще раз подивитися на небо і раптом з*явилася зірка,перша,яскрава зірка.Біля ноги лащився Джек,нагнувшись,щоб приласкати його,погладити Вона згадала про бажання.В цей моментїї очі мовби відкрилися ще ширше,ніж зазвичай,а потім -закрилися на хвильку.Вона загадала його -жадане бажання.Можливо,й не сподівалася,що точно збудеться,але в глибині душі чекала й вірила.
Дивно,та чекати прийшлося довго,цілих десять років,щоб нарешті зрозуміти,що нічого не вийде Всі ці роки постійні сподівання,мабуть,зробилися для неї самоціллю.Цього Різдва Вона знову приїхала в село.Святкова вечеря,батьки,рідні,друзі,час від часу заходили співати колядники ,брат приїхав з навчанння на канікули з друзями - той вечір був казкою для всіх,а для неї,як виявилося,доленосним.З одним із друзів брата Вона одружилася,Освідчення було через рік,теж на Різдво.Незрозуміла реальність:десять років чекання,беззаперечна віра у мрію,та ,коли все це опиняється на другому плані,щастя нарешті завітало і в її оселю.
"От така історія"-тихо відповіла Вона,розповівши чому стільки часу в неї нікого не було.На що отримала:"Можливо,потрібно тримати відкритим серце,не лише ясний розум".
Різдво і ,справді,відкрило їхні серця для майбутніх життєвих доріг,а всі ілюзії давно залишили її,оскільки все,чого хотіла здійснилося,а чого забажає - збудеться!
ID:
233073
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.01.2011 19:35:05
© дата внесення змiн: 03.07.2014 18:09:06
автор: Ірина Калина
Вкажіть причину вашої скарги
|
