Одинока троянда
Розмовляла із вітром,
Чом зірвався так рано
І колише її,
Чом пташки відлітають,
І дорогу вже знають,
І лелека далеко
Їй приснився ввісні?
Вітер мовчки кружляє,
Наче і не почув
І листочки зриває
Із дерев у саду.
Та не чує він квітки
Чиє серце горює,
ЇЇ серце так тисне
І ще сильно болить!
ЇЇ серденько бідне
Вже ніхто не почує,
Бо це чує лищ вітер
Який зникне за мить!..
Одинока троянда
Розмовляла із вітром,
Та її він не чув –
Про своє лиш мовчав.
І покинула світ цей
Найпрекрасніша квітка,
І навіки затихла –
ЇЇ вітер зламав...
3.02.2008р.
