Він вчора зрозумів своє життя,
Чому так жив, чому прийшлось так жити,
Та часу щось змінити вже нема,
Та й важко у польоті щось змінити.
Поверх за поверхом,
Подих за подихом -
Злітай!
Летячи, він знайшов раптово все,
Чого жадав роками зрозуміти.
Але тяжіння вниз уже несе,
Лишились миті, щоби щось зробити.
Поверх за поверхом,
Подих за подихом -
Злітай!
Він без зупинно йшов до небуття
І через вітер крикнув він потужно:
«Пустіть мене до кращого життя!»
Та із асфальтом зіткнувся не пружно.
Поверх за поверхом,
Подих за подихом -
Злітай!
