Земне гріховище. Цей смак
іще не звіданої плоті.
Думок – як мурашви на плоті
(порахувати легше мак).
А спробуй-но, із ними зладь!
В гріху великому родились,
тобі, як грішнику, судились,
судомлять душу і болять.
Ці руки...Грація...Цей сміх
в її очах... Усмішка... Дотик...
Ти сам себе не відав доти,
доки не звідати – не міг!
Напруга схожа до струни,
де почувань стрімке крещендо
байдужість знищує дощенту
і здатна розум полонить.
О гріхосвіте! Ти живуч...
О невгасиме плотохіття!
В безодню пекла – світ, як сміття:
в огонь... безжально... власноруч
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олечко! Моя лірична героїня пізнала і щастя, і гріхи, і розлуку -"ничто человеческое ей не чуждо". Але ЛУ має з автором достатньо відмінностей. Іноді я навіть не проти побути нею, але я жива, а вона плід моєї уяви. Картинка заворожуюча: прокинутися від дотику запашних трояндових пелюсток-чи не мрія кожної жінки?