Довіри немає в людей пересічних,
Я зайва у світі, окрема від нього
Натхнення прийде у наступному січні,
А поки шукаємо серця живого.
Завішуєм стіни здобутками плоті,
Спустошуєм душі, тоді - на смітник.
Лишаємо смак перемоги у роті,
Позаду все той же оглушливий рик.
А потім аналіз чергових помилок,
Відхилення в нормі, зворотній процес
На ранок - лиш гори порожніх бутилок,
На вечір - обмежений простір принцес.
Ми зайві у світі, ми поза суспільством,
Без опору і розуміння отих,
Що прагнення щастя взивають свавільством,
Що хочуть у найми рабів, ще й німих.
Я буду мовчати. Ти будеш дивитись
Ми разом чудово "вписались в пейзаж".
Можливо, колись перестанемо злитись,
На світ, що сповідує гру "шпіонаж".
