|
Колискова, ніжна, тиха пісня наша рідна.
Я її кохаю до нестями.
Вона перша, вона краща і медалі гідна.
І отак уже віками.
Мова, мов шовкова нитка,
доторкнутись хочу,
А мелодія тендітна.
Ні, я не наврочу.
І колише тихо-тихо своїх людей грішних,
І співає їм щодня.
Прокидається народ твій від пісень цих ніжних,
Прокидаюсь із ним я.
Мова, мов шовкова нитка,
Доторкнутись хочу,
А мелодія тендітна.
Ні, я не наврочу.
Мово, мово українська, мово золота,
Досконалості немає меж..
Ти у нас у українців, ти у нас одна,
Тож куди ти йдеш?
Мова, мов шовкова нитка,
Доторкнутись хочу,
А мелодія тендітна.
Ні, я не наврочу.
Тож куди тікаєш, мово, тож куди спішиш?
Кажеш, не шануємо?
Ой болить у серці рана, мово, та не ріж,
Того не вартуємо.
Мова, мов шовкова нитка,
Доторкнутись хочу,
А мелодія тендітна.
Ні, я не наврочу.
ID:
225502
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 30.11.2010 17:47:17
© дата внесення змiн: 30.11.2010 17:47:17
автор: Olko
Вкажіть причину вашої скарги
|
