Мов скульптор що ліпить із глини стат́уї
Мене обережно береш за натуру
Мов глину що місить пестливо митець
Мені так приємно, та ще не кінець
Спочатку торкаєш і пестиш очима
Потому руками проводиш по тілу...
З грудей виривається стогін блаженства
А губи шепочуть на вушко люблю...
Ще трішки і ти закінчиш свій шедевр
Але не втамуєш мистецьку жагу!
