Вовтузилось тіло, тремтіли долоні,
Торкалися груди холодного скла.
Залишилась пам'ять в пустому вагоні.
Уривок, випадок щасливий життя.
Взяла покривало і міцно стиснула.
І знов притулилася до мокрого скла.
" Ні, пам'ятаю, я Вас не забула,
Та тільки не згадую Ваше ім'я".
Ваш подих, терпкі і палкі поцілунки...
На згадку кулончик маленький і все...
Не хай це були нетривалі стосунки,
Та раз у житті буває таке.
Той самий вагон і місце те саме,
Та тільки в цей раз я їду одна.
О, як би хотіла зустрітися з Вами,
Згадати як пахнуть ваші уста.
Ви, мабуть, з-під Львова, важко згадати,
Усе випадковість такий собі збіг.
Писала б листи, та куди відправляти?!
Адреси ні імені час не зберіг!
Постукав хтось в двері, вона відчинила,
Підлога побігла кудись із- під ніг.
Завмерла, повисла на шиї безсила...
Усе випадковість, такий собі збіг!