Грає вітер, гуляє по полю,
Листя розкидає, рве на шмаття,
Немов роздягає дівчину-тополю,
Знімає з неї весільне плаття.
Гне додолу, за стан обіймає,
А вона, прудчаєтья, вигинає,
Листопадом навколо кружляє,
Гуде, реве, хмари зганяє.
Небо враз почорніло, загриміло,
Блискавкою землю освітило,
Стрепенулася тополя, зашарілася,
Бо голою від вітру зробилася.
Дощем линуло, зацебеніло відром,
По полю майнуло, змило сором...
Та за дощами прийдуть білі сніги,
Вдягнуть голі дерева в шуби свої.
*******
Мал.vyshivka.at.ua/index/galereja/0-4
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180887
