Листя..
Метелики, що тануть в морі
Із часу і небесних хвиль.
Вітер..
Піщинками збирає миті,
Підхоплює щодений вир.
Небо..
Втомилось.. сонне. Плаче тихо,
Тамуючи сльозами біль.
Фарби..
Із золота й троянди цвіту
До вогкості асфальту снів.
Калю́жі..
Для балету мрій паркети
І дзеркала.. що живі..
Це кадровість, гра моментів.
Це трикрапки на душі..