Моїм Роговцям з любов`ю
Вечір. Зорі. Боже правий,
Як же гарно навкруги!
Стежка зве нас до Унави,
На росисті береги.
Зачекалась срібна річка,
Спечний день змінила синь,
І - шубовсь! - З місточка в нічку,
В теплу лагідну водичку,
Ми пірнаєм у глибінь.
Розрізаєм струм ігристий,
І виносить нас вода
На бистрінь, де, як в колисці,
Чиста хвиля нас гойда.
Місяць поруч, зірка поруч,
Десь в гнізді стріпнувся птах.
Тіло п`є жадану поміч,
Ми - як в мами на руках...
Вийшли, сіли на місточку,
Ноги хлюпають в воді,
А вона несе листочки,
Рогіз, вербу, павутинь...
Живить силою природа,
Дужче серце, швидше кров,
Довгожданна насолода
Обіймає, як любов.
Скільки років ми щоліта
Ніч стрічаємо в човні...
Виросли хороші діти -
На своїм стоять крилі.
Мали радість, знали й горе.
Ми - дружина й чоловік.
А життя - воно як море...
Дай нам, річко, довгий вік!
2010 р.
Порадували!
Одне літо свого дитинства (ціле літо! щасливе літо!) провели на річці Унаві під Фастовом у Кознівці.
Дякую за чудовий ліричний вірш!
Поринула в спогади!
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме на Казнівці й мешкають мої родичі, стежинка від хати біжить до води, там майже 30 метрів!
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо. Заметила, что ты потихоньку пробегаешь весь мой список. Я открыла двух интересных авторов, если тебе не знакомы, почитай: Юрвас и erving.
Прости, ервінг, кириллицей.