Ми у дорозі де б не бували,
Рідного дому не забували -
Ми говорили: “Здрастуй мій дім!”,
Ще й посміхались радісно всім.
Батько і мати нас зустрічали,
Наче дітей, маленьких, вітали -
Радісний сміх заповнив їх дім,
Знову всміхнулось щастя усім.
Бо не забули ще, ні,
Рідного дому вогні.
Радує рідний нас дім,
Й щастя дарує усім.
Ми всі давно дорослими стали,
Рідного дому лише не стало.
Більше ми не всміхаємось їм,
В інший вже повертаємось дім.
Діти вже наші повиростали,
Тісно їм в домі нашому стало,
Може малий їм батьківський дім? -
Сниться дорога дітям моїм.
Не забувають хай, ні,
Рідного дому вогні.
Радує рідний їх дім,
Й щастя дарує усім
Наші батьки, нас, як виглядали?
Сумно сьогодні в домі нам стало.
Як там живеться дітям моїм?
Не повернулись діти у дім ...
Діти далеко де не бувають,
Дому свого, хай не забувають.
Нам говорять лиш: “Здрастуй мій дім”,
Завжди ми раді будемо їм.
Сяють їм хай вдалині,
Рідного дому вогні.
Радує рідний їх дім,
Й щастя дарує усім
27. 10. 2002 р.(30.05.2004 р.)
