Чорним вороном підкрадається
На терени землі ніч
І тихо-тихо зникає
Останній вогняний промінь сонця
Довкола ліс..
Оманливий ...страшний
І вовки завивають.
І я одна..
Голову дурманить чорна кава
І сигарет не вистачає
Щоб хоча б на мить
Заповнити душевну пустоту
Холодні береги поламаних надій
Укутують завмерле серце.
Від нерозділених мрій плаче пустота
У вирій полетіли всі бажання...
Чого так холодно коли тебе нема?
І тихо плаче серце в самоті..
Коли бачить в очах твоїх
Зруйновану свою надію..
А мрії все загадують бажання на зірки.
А одинокість все шукає порятунку
В просторах непізнаної нічної краси.
А щастя загубилось в підземеллях пустоти...
