Все ближче. Дні минають,
Думки в минуле пропадають,
Мене хвилюєш ти вже слабше,
Та усвідомити самотність стає важче.
Я не шукаю зустрічі з тобою,
Ти не обтяжуєш мене собою,
Наші шляхи, думки і вчинки паралельні,
Наші чуття сильні, пристрасні, та не взаємні.
Наша спільна точка - це фізичний дотик,
Я скажу:"Сонце, ти для мене наркотик",
Ми кажем "друже" одне одному,
Та часто голос у відтінку холодному.
Дана байдужість і фальшива цікавість,
Посмішки, привіти і удавана радість,
Вони пригнічують мене, навіть моє зухвальство,
Це нагадує мені невдале ошуканство.
Тут явно видно: все придумане і штучне.
Воно виділяється, не потрібно, щоб було гучне.
Мене турбує лиш один день на календарі
І чи присвятити можеш ти його мені.
Ми зможем вирішити всі назбирані питання,
Пересвідчитись, що - це ненависть, байдужість чи кохання.
Я чесно скажу всі свої думки й бажання,
Але ти спершу скажи "так" у відповідь на запитання.