Мені наснилася моя печаль,
Наснилася тривога й безнадія.
Хтось незнайомий шепотів: "Чекай",
Й дивилися на мене очі сині.
А в тих очах докОру біль і смуток,
А ще в них був - незрозумілий біль
І щось таке далеке й не забуте,
І незбагненність наших почуттів.
А ще в них посмішка чужа й знайома
Наснилася, привиділась мені.
А з губ чужих зривалися прокльони
Якісь і безголосі, і пусті.
Боялась сну, та з нього не тікала,
Бо сни - це не життя, а тільки сни.
Мені наснилися мої печалі.
Чи може снилася печаль зими?
Сподобавсь вірш.Ви десь були відсутні,тепер Муза вперед!
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нінель, дуже вдячна за Ваше поздоровлення. А пропала я тому, що у мене згорів модем, а потім 5 діб (з 9 по 13) провалялася з температурою за 39 градусів, не могла навіть підвестися. А сьогодні установили новий модем - і я знову з Вами. Дуже рада нашій зустрічі. Дякую за відгуки до віршів.
