Здичавіла зграя собача,
Тепер вона вже зграя вовча,
Накидається на люд, голодна,
Колись дружня, а зараз ворожа.
Вночі, з під-тишка, нападає,
Лякає, зуби показує,
Хоче порвати на шматки,
Загризти людей до смерті.
Я не боюся давно тієї смерті,
Але ношу у сумці, м'ясні кістки,
Щоб мати змогу себе зберегти,
Для війни, боротьби з тими людьми,
Які до зла собак довели
Та їх на сміття викинули,
Колись своїх гарних друзів,
А тепер страшних ворогів.
Такі от люди серед нас живуть,
Маски дружби і любові носять,
А потім, коли їм не вгодиш,
Принизять, засміють і зрадять.
Хороший стих!Я уже убедился в том,что чем добрее человек,тем больше на нем ездят.Есть люди которые ценят доброту и не обидят доброго человека - я такой!Но спина уже болит,от своей доброты.Вы знаете чучуть занялся своей спиной,и начали злиться,те которым этого не стоило бы делать.Лучше быть волком,но справедливым,чем собакой виляющей хвостом за кость,и лающей,когда ее не дают.