Навіщо я тобі? Солодка … ніжна інша.
Не схожа на усіх…. Не схожа! Не земна.
Самотніша за дощ, від блискавки ясніша.
В безсонні, як в раю від спогадів хмільна.
Навіщо я тобі? Прийду і стану морем.
По венах, мов терпка отрута розіллюсь.
Мої слова дзвенять у вікнах вічним хором!
Зів’ю в душі гніздо і птахом оселюсь.
Навіщо я тобі? Не втиснута у рамки.
В мені моя любов, як два крила за спиною.
Захована у ніч, я вітру вічна бранка.
Не вмію тліти ледь і бути не єдиною.
Чудовий вірш.
Хотіла б я навчитись писати як Ви.
Думаю Ви станете скоро Великою...
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, ви змусили мене посміхнутися. Просто, звідкись ті вірші до мене приходять, сама пояснити не можу... А от вже кілька місяців взагалі не пишу. Муза дуже примхлива панна. У вас все вийде, вірте!!!!!!
такі питання задають переважно у двох випадках - або якщо невпевнені в собі, що я дочитуючи тільки другий Ваш вірш відкидаю, або коли не можуть відправити впертого залицяльника... (я схиляюсь більш до такої версії)... досить оригінально - і не образити і натякнути так що не зрозуміти буде важко... хоча можливо і помиляюсь... це всього лише моя логіка, єдине в чому я не помиляюсь то це в красі цього твору - він