Останню осінь ми сьогодні хоронили,
Нас встид замучив,що її не зберегли,
Буденно-сірим накривали снігом,
А зліва клали непрочитані листи.
Дивились в ноги й погляди ховали,
Встидались своїх власних почуттів,
Не йшли під поїзд,каменем на шпали,
Коли лічили щастя наших днів..
Останню осінь ми сьогодні хоронили,
Тільки удвох,без сліз,не без вагань.
І тільки нас вітрами закрутило
В безодню страху завтрашніх страждань.