Засохлі троянди у серці твоєму,
І трави потоптані вниз похилились.
Хтось пише свою незабутню поему
Для тебе лише німоту залишили....
Хтось мріє так черство, літає безкрилий.
Хтось замки будує з повітряних мрій...
У тебе - лиш спокій... І той загубила.
А небо неспішно розгорне сувій.
На ньому - вся вічність, і ти завмираєш,
Затримуєш подих, спиняється час...
Ти всоте у цьому житті помираєш...
І знову живеш. Світлий промінь не згас.