Привіт. Це знову я… З чого почати?
Із радості, чи може із журби?
Ти знаєш як це – жити і кохати?
Ти знаєш як це – вірити у сни?
Тобі подобається погляд, дотик,
Ти віриш, довіряєшся йому,
А він, він раптом йде, як вітру подих,
Залишить знову тільки самоту.
Ти бачиш його сни в обіймах ночі,
А він не хоче бачити тебе,
Чекаєш миті подивитись в очі,
Та не чекай, бо більше не прийде.
Ти знаєш як це – марити коханням?
Чи згадуєш ім’я, чи бачиш сни?
А думати про себе – річ остання,
Важливо повторяти слово «МИ!»
Забудеш все це, знаю, та можливо
Зірки на шлях покажуть у ночі.
Для когось балачки ці не важливі,
Для мене – світло й темрява душі.
