Ми знов єдиним стоїмо кільцем
І знову "Слава Україні" лине.
Але чому у серці моїм щем?
Нема, брати, нема ще України.
Саме такої,за яку помер
Роман Шухевич. Чи ми вже забули?
Брехнею нас годують дотепер,
А ми ковтаєм, мов коти поснулі.
В огненнім колі проросійських зайд
Моя держава, мов перед розп'яттям.
Нема Бандерів, Чорноволів, Байд,
То, може, ними станемо ми, браття?
Довкола глянеш: наче все своє-
Своя держава від Дінця до Пруту.
Та дихати все важче нам стає,
За скрутою долаєм нову скруту.
Хіба нас мало, чи ми жебраки,
Щоб нами жменька зайдів керувала?
Великі українці ми таки,
Пора до рук міцне узяте рало.
Ущент переорать гіркий бур'ян,
Засіять землю українським цвітом,
Щоб тільки Господь був над нами пан,
Щоб наші діти не блукали світом.
Покрий своїм омофором святим
Всю нашу землю, Матінко небесна,
Щоб в кожне серце і у кожен дім
Світила Правда променем воскреслим.
Слава Україні! 
