Кость Підберезник
К І Н О, ТА Й ГОДІ !
Драматична п’єса
(Випуск 3)
Д і й о в і о с о б и :
Зіта – дівчина з багатої сім’ї,
Гіта – дівчина з бідної сім’ї,
Радж Капур – бідний хлопець,
Амітабх Бачан – багатий хлопець,
Харе Крішна – місцевий добродій,
Харе Рама – зловмисник, який бажає розбагатіти на чужому горі,
Чандра – місцевий багатій
Бахта – місцевий багатій, батько Зіти
Мати Зіти – мати Зіти
Батько Гіти – батько Гіти
Мати Амітабха – мати Амітабха
А також : поліціянти на “бобіках”, грабіжники, команда гравців у хокей на траві, індійські люди.
Дія перша.
Десь у Індії. Посеред якогось поля сидить бідна дівчина Гіта і збирає квітки. Понад полем на велосипеді їде багатий хлопець Амітабх Бачан. Він вбраний у красівий кремпліновий європейський костюм світлокоричневого кольору з накладними кишенями. Гіта співає, розкладаючи поперед себе квіти. Амітабх їде. Гіта співає. Так продовжується хвилин десять. Амітабх бачить Гіту. Велосипед стає як вкопаний. Хлопець милується дівчиною, її формами, які розкуто випирають із міцно затягнутого сарі. Раптом Гіта бачить Амітабха. Їхні погляди зустрілися. Амітабх понімає, шо йому пора жениться. Гіта усміхається. На радощах Амітабх почина співати. Так продовжується хвилин п’ятнадцять. В цей час Гіта грайливо, але водночас не забуваючи про цноту, танцює, то підбігаючи до хлопця, то відбігаючи від нього. Мабуть, стомившись, обоє падають в траву. Скрізь квітнуть дерева, кущі, літають бджоли, оси, джмелі, різнобарвні птахи. Природа буяє.
Амітабх: - Ти так гарно співаєш!...Як мій батько...Як тебе звати?
Гіта(грайливо): - А нашо тобі? Ну, Гіта...
Амітабх(з ентузіазмом): - Хочеш покатаця на вєліку?
Гіта: - Нізя сміятися над бідною дівчиною. Ти хочеш звабити мене, скориставшись моїм становищем. Я не сяду на твій велосипед. Мені вже треба йти...Треба стірать...
Амітабх: - Та ні, підожди трохи. Я ніде раньше не бачив такой вродливой дєвушки. Ну, пожалуста, сідай!
Гіта(скромно): - Ну, ладно, тіки не сильно бистро їдь.
Гіта сором’язливо всідається дупою на раму велосипеда попереду хлопця. Вони їдуть полями. Амітабх мрійливо усміхається. В цей час з кущів вилазить Харе Рама. Він зловтішно посміхається, потираючи руки. Він усе бачив. Пора розповісти пану Чандрі, якою хуйньою займається його син. А пан Чандра йому, звичайно віддячить...
* * * * *
Десь у Індії. Вдома у пана Чандри. Чадра стоїть посеред великої кімнати, вбраний у модний європейський костюм світлокоричневого кольору з розрєзами по боках. Він нервово палить дорогу сігару. Стає зрозумілим, що Харе Рама таки настучав йому про все, що бачив на полі. Через відкриті двері у сусідню кімнату видно матір Амітабха. Вона сидить на стільці і щось вишиває. До зали входить радісний Амітабх Бачан – син Чандри.
Чандра: - Ти де це лазиш цілий день? Я тут місця собі не знайду!
Амітабх: - Та я тут неподалік катався на велосипеді по наших полях. Батьку, я хотів тобі сказати...
Чандра(Перебиває, шалено вертячи очима): - Не треба пиздіти батькові! Я на хуя послав тебе вчитися у Європу? Шоб за місяць до діплома ти пересрав собі жизнь і прекрасну кар’єру сільського зубного тєхніка? Шоб ти оце цілими днями катався на велосипеді з якоюсь бляддю? Та ще й по наших, блін, полях!
Амітабх: - Папа, не кажи так! Я кохаю її! І хотів про це тобі якраз розказать! До пизди мені та учьоба, якщо Гіта не стане мені за дружину!
Чандра: - Ота босячка?! Ні-ка-гда! Я не дам вам свого батьківського благословення! Закінчиш учиця, а потім ми підберемо тобі якусь баришню із прілічної, шляхетної сім’ї.
Амітабх: - Не кажи так про бідну дівчину! Вона не займана! І я кохаю її! Мені насрать на шляхетність!
Чандра: - Знаємо ми цих “незайманих”! Йолоп! Ану, кажи - ти вже з нею цілувався?
Мати Амітабха(входячи до зали): - Батьку, це твій син! Я благаю тебе, не повторюй своїх ошибок!
Чандра: - Не втручайся, стара! Завтра ж хай пиздує у Європу! Я йому дам канікулів! Я викину з його дурної макітри всі велосипеди вмєстє з усіма блядями!
Амітабх: - 0, ні! Тільки не це! Як же я міг її цілувати! Ми ж не заручені! Вона не займана, кажу тобі!
Чандра: - Ти ні хуя не знаєш! Ця дурепа працює у нічному будинку розпусти! Вона танцівниця...
Мати Амітабха(здивовано): - Який жах!.. А ти як про це дізнався?
Чандра: - Кгм... Мені розповідали...здається Харе Рама...
Мати Амітабха: - Ах ти ж старий пердун! Ти ще вештаєшся по цих дірах! Такою поведінкою ти паплюжиш наш рід! Який сором! (В розпачі затуляє лице руками). Сину!, - (плачучи),- не повторюй помилки свого батька!
Амітабх Бачан(до Чандри): - Засуньте своє багатсво в жопу! Мамо, я ухожу з дому!
Чандра: - Мовчи, стара! Ти нічого не знаєш! А тобі синку, я скажу, шо побачу, як ти приповзеш додому і будеш благати у мене на колінах прощенія! Я стільки бабок вгепав на твоє воспітаніє, а потом на учьобу! Опять же, - твоє увлєчєніє хокейом! Нічого не жалко! І за все це я получів од тебе сьогодні, синок, таке велике, просто охуєнне “спасіба”!
Амітабх вибігає з хати. Старий Чандра гнівно ламає сигару і йде у іншу кімнату. Мати Амітабха плачучи, біжить за сином, заламуючи руки. Той невблаганний. Амітабх нервово розмахуючи руками іде геть. Мати стоїть на ганку будинку і плаче...
* * * * *
Десь у Індії. Будинок розпусти. Посеред кімнати розміщений невеликий подіум круглої форми, навколо якого на килимі сидять,схрестивши ноги хрест-навхрест, з десяток чоловіків різного віку в коричневих кремплінових костюмах європейського покрою з накладними кишенями та розрізами по боках. Вони чекають на вихід танцівниці. Серед них сидять Харе Рама та Чандра. Дехто з чоловіків плескає в долоні, декілька з них курять кальян, решта п’ють якісь напої. Лунає індійська музика. Нарешті виходить Гіта, яка починає інтенсивно та з ентузіазмом танцювати, виробляючи різноманітні па руками та ногами. На них теліпаються браслети з дзвіночками. Гіта співає, грайливо вертячись біля чоловіків. Ті махають їй руками, плескають в долоні, дехто танцює.
Чандра(до Харе Рами, танцюючи): - От блядь! Ну хіба можна допустить, щоб ця розпусниця окрутила Амітабха! Та ні! Треба знайти йому якусь шляхетну дівчину.
Харе Рама: - Я знаю одну дівчину! Звати її Зіта, а живе вона у одному багатому районі. ЇЇ батько – пан Бахта.
Чандра: - Оце так да! Ето ж мій первий враг! І шоб я з цим старим підаром породичався?
Харе Рама: - Ну і хулі! Був враг, а стане первим другом! А я буду сватом! Свадьбу одгуляєм! Заразом бізнес наладите!
Чандра(плескає в долоні): - Ну, єслі ти все організуєш, то я не протів. Канєшно, я б хотів таку багату нєвєсту для сина! І цього старого гондураса можна буде лучче проконтроліровать! Кстаті, - а ти хоч її бачив,- може вона красіва, як висрана калина? В смислє висрана сакура..., е-е-е,- тобто, висраний лотос!
Харе Рама: - Та нє, соотвєтствує парамєтрам! Хароша баришня, бля буду! Не прогадаєм!
Чандра(регоче): - Харашо, харашо, давай конкретно поговоримо після мєропріятія! Навєрно так і здєлаєм...
* * * * *
Десь у Індії. Диско-клуб. У диско-клубі сидить Амітабх Бачан. Він сидить за столиком і п’є спиртне. Амітабх одягнутий у білу сорочку, джинсову куртку, манжети якої закатані на два оберти, а також у джинси з накладними кишенями. На задньому плані під музику, яка віддалено нагадує європейське “диско” 80-х, група юнаків та дівчат незграбно імітує диско-танці. Танцюристи-хлопці вбрані в короткі просторі різнобарвні куртки з “плащовки” та джинси-“банани”. На дівчатах крім курток – сріблясті лосіни. У хлопців на головах строкаті пов’язки. Все це схоже на західну телевізійну аеробіку початку 80-х років ХХ століття. До Амітабха підходить його друг Харе Крішна.
Харе Крішна: - Може хвате бухать? Подумаєш, проблєма! Із-за цього, шо – бросать усе нахуй? Ти забув, шо скоро чемпіонат по хокею? Шо скажуть пацани? Просрем сорєвнованія, шо тоді?
Амітабх: - Мені похуй! Я не хочу жить без Гіти! Світу без неї не бачу! Піду втоплюся!
Харе Крішна: - Ну ти даєш! Так женись! В чьом проблєма?
Амітабх: - Так папа ж кіпішує! Не розріша! Грозиться, шо оставить без наслєдства! Кричить, шоб я їхав назад у Європу! Так шо піздєц усім надєждам вмєстє з хокейом! А мені хотя би ше разок на неї подивицця!
Харе Крішна: - Ладно, давай устрою тобі свіданіє. Я знаю, шо нада здєлать! Я викраду її у хазяїна і устрою вам побєг. Останесся навсігда зі своєю Гітой. І з хокейом! Пішли, пора додому!
Амітабх: - Ти нічого не знаєш! Папа сказав мені, шо Гіта танцівниця у нічному будинку! Вона напевне вже цілована! Я цього не переживу!
Харе Крішна: - Харе нить! А шо ж ти хотів? Должна ж вона шото кушать, на жизнь якось зароблять? Образованія ж нема! Ось побачиш, - все буде клас!
Харе Крішна згрібає Амітабха, вони обійнявшись прямують додому до Харе...Позаду залишаються танцюристи зі своєю музикою.
* * * * *
Десь у Індії. По дорозі на роликових ковзанах їде багата дівчина, донька пана Бахти, Зіта. Вона весело співає індійську пісню тоненьким голосом. Зіта вдягнена у європейський одяг – тенісну спідницю жовтого кольору, червону футболку, білі гетри та кросівки. На голові у неї тенісний сонцезахисний козирьок у вигляді косинки. Зіта їде по місту, співаючи. Раптом на дорогу вилітає автівка. Щоб уникнути зіткнення, дівчина різко повертається в протилежний від автомобіля бік, хаотично направляючись в сторону того боку вулиці, на якому зі своїм нехитрим скарбом взуттяра знаходиться Радж Капур. Зіта перестає врешті-решт співати і налітає на Раджи Капура. Той, перехопивши дівчину, падає. Весела індійська музика стихає.
Радж Капур: - Твою мать! Ну ти блін, і їздиш! Очі повилазили? З тебе видно, такий конькобєжец, як з мене альпініст!
Зіта: - Ну, а ти з якого дива тут об’явився? Я шо, - тебе просила шоб ти мене ловив? (Штовхає хлопця, роздивляючись навкруги).
Радж Капур: - Ладно, вставай, а то мені іти работать нада!(Роздивляється дівчину). Як тебе кличуть?
Зіта: - Я – Зіта! Вообщє-то ти мені понравився! Не скажеш, де тут хокейне поле, бо я їду подивиця на треніровку хокеїстів? Ти хто такий?
Радж Капур: - Я – Радж Капур! Оце да! Ти шо – любиш хокей? Я сам – хокеїст. Харашо, покажу!
Вони удвох направляються в сторону хокейного поля, співаючи. Радж Капур веде під руку Зіту, яка на роликах виконує танцювальні па. ЇЇ рухи імітують гру в хокей. Раджи йде з дівчиною, весело підспівуючи їй. Нарешті пісня, яка через 15 хвилин вже почала дратувати глядача, закінчується.
Радж Капур: - Ми ще побачимось?
Зіта: - А ти хочеш?
Радж Капур: - Канєшно! Тільки нашо тобі ухажування бідного парня! Ти ж навєрно багата?
Зіта: - Я учуся у Європі! Там совсєм другі понятія і взгляди на жизнь! Я живу у центрі, особняк пана Бахти знаєш? Я його донька...Але це не має ніякого відношення до нашого общєнія.
Радж Капур: - Оце да! Так шо, єслі я прийду сьогодні на свіданіє ноччю, прийдеш?
Зіта: - Приходь, там побачим. А січас мені пора їхать.
Молоді люди віддаляються від стадіону та один від одного, дивлячись уві слід та махаючи один одному руками.
* * * * *
Десь у Індії. По вулиці іде Гіта, сором’язливо озираючись та затуляючи обличчя. За нею, крадучись, іде Харе Рама та хитро мружиться. Він хоче наздогнати Гіту, але йому заважають перехожі. Нарешті він порівнюється з нею, якраз у підходящому для цього темному місці.
Харе Рама(хапаючи Гіту за руку): - А січас слухай мене. Або ти, блядь, перестанеш кататися на велосипеді з Амітабхом, або я розказую твоїй сліпій мамаші чим ти занімаєся у свободне от роботи время! Ти думаєш я нічого не знаю? Шоб я тебе більше з ним не бачив! Іначе ти сильно пожалієш!
Дівчина тремтить зі страху. Це все бачить Радж Капур, який неподалік розмістився зі своїм скарбом взуттяра. Його це дратує. Радж кидає свої щітки і повертається до Харе Рами.
Радж Капур: - Ей, ти! А ну, не трогай бідну дєвушку! По морді захотів, старий казьол?
Харе Рама: - Це ще хто там? Я щас свисну поліцейським, шо ти прирікаєсся з вищим по статусу! Ти шо – ахуєл? З яких це пор нижча каста має право смикаця до старших по званію? Чи може краще покликати моїх друзєй, га?
З-за рогу з’являється троє підозрілих типів у строкатому вбранні з перекошеними обличчями. Стає понятно, шо це бандіти. Вони неквапливо підходять до Раджи Капура та Харе Рами. Вони всі у великих різнобарвних сонцезахисних окулярах у пластмасовій оправі. Один з них палить цигарку. Харе Рама смикає Гіту, не відпускаючи її руку. Радж тримає його за руку з іншого боку.
Один з бандюг(підходячи до Раджа Капура та єхидно посміхаючись): - Шо за празнік? Хто кого займає?, - звертається до Раджи Капура,- а, це ти? Піздюлєй захотів? А ну, пусти старого! Кстаті, шо за тьолка? Твоя?
Радж Капур: - Ви мені настопизділи ще с прошлого года, коли почали тут вашу йобану “дань” собирать для вашого шефа. Но ти ж знаєш, шо на мене там де сядеш, - там злізеш! А дівчину я обіжать не дам, поняв? І вона не тьолка, а моя дєвушка, ясно?
Під час цієї розмови, здалеку з’являється група гравців у хокей на траві на чолі з Амітабхом Бачаном. Вони підходять ближче, жваво розмовляючи один з одним та жестикулюючи. В руках у них хокейні ключки. Порівнявшись з Амітабхом, Харе Рамою, Гітою та бандитами, хокеїсти помічають Раджа Капура.
Один з гравців: - О, Радж, привіт! Як діла? У тебе проблєми?
Радж Капур: - Здоров! Нічого, всьо нормально! Щас розберемся!
Амітабх(до гравця): - Шо за один? Ти, шо,- знаєш цього хлопця?
Гравець: - Да, це мєсний пацан, нормальний чувак, ми його знаєм. Кстаті – класно іграє у хокей на траві! Помниш, - в прошлом году “Горні Тігри” у нас виграли у полуфіналі? Так оце ж їхній капітан команди! Ей, Раджи, давай іди до нас у команду! Чи може цей придурок тобі міша? Ей, ти,- ану отойди от нашого знакомого!
Старший бандіт: - Чуваки, все нормально, ми січас побєсєдуєм трохи о наших ділах та й будем росходиця, шо непонятно?
Амітабх: - Гіта? А ти як тут опинилась? Шо за діла? Харе Рама, це ти? Чого це ти тримаєш цю дівчину за руку?
Харе Рама: - Ізвіняюсь...е-е, це моя похресниця... Я її хрьосний. Ось намагаюсь її відвести додому, бо причепився цей наглєц!
Бандіти (скромно): - Да-да, це так. Ми самі тут розберемся. Ми уже визвали поліцію і так далі...
Амітабх(до хокеїстів, вдивляючись з надією в очі Гіти) : - Ладно, пацани, пашлі, тут у них якісь свої розборки. Харе, я надіюсь, шо тут буде порядок. Гіта, може тебе провести?
Гіта(перелякано): - Нє-нє, я сама...
Харе Рама: - Канєшно, канєшно! Нема вопросов, спитайте у пацанів!
Бандіти: - Да-да, да-да!
Команда хокеїстів, повернувшись, повільно удаляється. Бандіти запопадливо усміхаються їм услід, тісніше обступаючи старого Раму, ростроєну Гіту та її захисника.
Старший бандіт(до Раджи Капура): - Похоже, твої дружки сьогодні тебе не врятують, да? Ну шо? Ще довго будеш видьоргуваця?
Радж Капур(сміливо): - Мені похуй ваші погрози! Підходьте! Січас хто первий наблизиться, - тут же поляже!
Харе Рама: - Хулі ви його слухаєте? Хапайте його! І обох добряче відгепати! Токо акуратно, ясно? Мені не нада мокрухи! Ето приказ пана Чандри!
Старший бандіт та кілька його посіпак кидаються до Раджи Капура, але одразу ж відлітають на кільканадцять метрів під звуки страшних ударів. При цьому самі звуки на дві-три секунди запізнюються з візуальним сприйняттям ударів. На Раджи нападають одразу всі бандіти. Їх близько десятка. Старший бандіт б’є Раджи по обличчю. Той стає дуже злий і б’є бандіта у відповідь. Однак, один із зловмисників націлює в груди хлопця револьвер. Той завмирає.
Старший бандіт: - Ну от і все! Хватайте його, чого стоїте?
Бандіти: - А-а, хапай, хапай! А-а!
Толпа біжить до Раджи Капура. Раптом з-за рогу вискакує Амітабх Бачан з ключкою. Він хвацько кидає її в старшого бандіта і поціляє тому в голову. Бандіт падає. Револьвер відлітає. Амітабх Бачан підскакує до бандітів. Починається шаленна бійка. Радж та Амітабх, дико розмахуючи руками, б’ються з нападниками. Ті з криками розлітаються в різні боки. Лунають звуки піздюлін, копнів, стусанів, шпіців та інших різновидів ударів. При цьому самі звуки на дві-три секунди запізнюються з візуальним сприйняттям ударів, до чого поступово звикає глядач. Напруга зростає. Здалеку лунають звуки сирен. Це на поліцейських “бобіках” їде поліція. Бандіти робігаються, розповзаються і вообще зникають. Поліціянти підбігають до присутніх Харе Рами, Гіти, Амітабха та Раджи Капура.
Харе Рама: - Пане комісаре! Схопіть цього гада, - показує на Раджи Капура, - він намався згвалтувати бідну дівчину!
Амітабх Бачан: - Це - неправда! Я – Амітабх Бачан! Син пана Чандри! Нападники порозбігались, а цей хлопець захищав цю дівчину та її хрещеного від обідчиків! Рама, чого це ти пиздиш?
Харе Рама: - Я сам заплутався! Іду з Гітою по вулиці, а тут куча цих уродов! Харашо, шо Амітабх подоспів! Пане комісар, заберіть його!
Амітабх: - Та наоборот! Він помагав освободиця дєвушкі од бандітів! Я ж тоже йому помагав!
Гіта(розпачливо): - Не слухайте цього старого! Хлопець не винуватий!
Комісар, начальник поліціянтів: - Так, - усім молчать!, - звертається до Раджи Капура, - як фамілія? Собирайся, поїдем в участок! Там розберемся хто кого обіжав! А ви, пане, не мішайтесь, а то і вас заберем! При всій повазі до вашого папи!
Радж Капур розстроєно сідає у поліцейський “бобік”. Гіта заламує руки, плачучи. ЇЇ тримає Харе Рама. Амітабх підходить до Раджи Капура.
Амітабх: - Не бійся, я освободю тебе! Ми ще сиграєм у хокей!
Радж Капур: - Спасіба, тільки нашо тобі ці проблєми? Вам, багатим всігда було похуй наше сущєствованіє!
“Бобік” їде. Амітабх дивиться услід “бобіку”. Харе Рама швиденько волоче Гіту в темний переулок.
Харе Рама: - А тепер бистро отсюда! І помни шо я тобі казав, бо я своє обіщаніє здержу, от побачиш! Поняла?
Рама підштовхує дівчину. Та, затуляючи обличчя руками, тікає. Старий притаюється у якихось кущах неподалік.
За-за рогу лунає голос Амітабха: - Гіта, Гіта! Харе Рама!...
* * * * *
Десь у Індії. Річка. Біля водопаду Гіта стірає більйо. Вона мрійливо мружиться. За-за купи каміння за нею наблюдає Харе Крішна та Амітабх Бачан. Дівчина починає співати. Амітабх зачаровано слухає її спів. Раптом Гіта бачить Амітабха. Їхні погляди зустрілися. Амітабх вкотре понімає, шо йому пора жениться. Гіта усміхається. На радощах Амітабх почина співати. Камера повільно віддаляється, показуючи чудовий краєвид : водопад, гори, зелені луги, квіти, - короче, природу. Так продовжується хвилин п’ятнадцять. В цей час Гіта грайливо, але водночас не забуваючи про цноту, танцює, то підбігаючи до хлопця, то відбігаючи від нього. Музика стихає.
Амітабх Бачан: - Гіточка, як харашо, шо я тебе побачив, я хотів сказати...
Гіта: - О, ні! Мені нада йти! Я не можу залишаця з тобою! Все це несерйозно, ти багато чого не знаєш! І вообще – ти багатий, а я – із бідної сім’ї! Мені ніззя встрічаця з тобою! Шо скажуть люди?
Амітабх Бачан: - Мені похуй общєствєнность! Давай сиграєм свадьбу! Утічем утсюда! Короче, я тебе похіщаю! Будь моєю дружиной!
Гіта: - Нє-нє! Ніззя! Я не можу покинути стару матір! Опять-же таки – твоя учьоба в Європі! Хокей !
Амітабх Бачан: - Да хер с ним! Я возьму акадємотпуск. Або здам екзамени екстерном! Їдем !
Гіта: - Ні-ні, я повинна тобі признатися... Я танцюю у нічному клубі! Мені стидно тобі про це казать, але я іначе не можу...Я повинна кормити себе та бідну матір... А тепер я пішла, - ти не должен був цього знать... Прощавай!(відсторонившись, біжить в сторону города).
Амітабх Бачан: - Гіта, підожди! Я все знаю, але мені треба тіко ти! Я бросю все! Будеш тільки ти і... хокей! Пішли до тебе, я хочу попросить у твоєї матері благословєнія!
Харе Крішна: - Амітабх, короче, забираєм дєвку та пашлі, пока побудете у мене, а там побачим! Тєм болєє, шо нада визволять Раджи Капура, забув?
Гіта: - Я не можу підставляти Амітабха! Ти шо? Я не хочу скандала у його сім’ї! Хотя...канєшно, мені сподобалась та прогулка на велосипеді, я її надовго запам’ятаю...на всю жизнь....
Харе Крішна: - Інтєрєсно, шо може статися з його буржуйским папашой? Зато хокей буде процвітать! Ви нарожаєте цілу хокейну команду! Правда, Амітабх?
З-за дерев біля стежки, що веде до водоспаду з’являється якась жінка похилого віку, яка, шкутильгаючи, йде в сторону компанії.
Гіта: - Блін, я пропала! Це ж моя тьотя! Ховайтесь, я не хочу цих неприятностєй! Тьотя, тьотя, я тут!
Харе Крішна: - Ну шо за народ странний! Од свого щастя одказуюця! Ей, тьотя! Ідіть сюда! Ми січас забираєм вашу племінницу. Не надовго правда, можете не надіяця!
Тьотя: - Ой, хто це Гіточка, з тобтою, гвалтівники? Ану геть від нещасної дівчини! Отак відпусти стірать!
Харе Крішна: - Та які там, блядь, гвалтівники! Но якшо ми не заберем її січас, то не ізвєсно, шо з нею буде завтра, так шо тьотя, чи як вас там, ми уходім з нею, а ви беріть більйо і пиздуйте додому, єслі хочете Гіті добра і процвітанія хокея у нашому посьолку городського тіпа! Ось вам її женіх – Амітабх за якого я ручаюсь, як за цноту вашої племінниці! Це капітан нашої хокейной команди!
Амітабх: - Кгм...гмм...Здрастє...Харе, ну так же ніззя! Я хотів офіціально, все як положено...
Харе Крішна: - От блядь! Як, інтєрєсно мені знать, можна офіційно спиздить дєвушку? Ти гоніш? Короче, Гіта пиздуєш з нами, а тьотка скаже матері, шо вона пішла на хокей!
Харе Рама забирає за руку Гіту, іншою рукою хапає спантеличеного Амітабха і уводить їх в сторону свого будинку. Позаду остається озадачена тьотя Гіти з откритим ротом і постіраним більйом.
* * * * *
Десь у Індії. Будинок пана Бахти. Вечір. На дивані сидить Зіта і читає ”Камасутру”. Біля неї на столику розкидані різні журнали, тіпа : “Единственная”, “Лиза”, “Натали” і т.п., тільки в європейському варіанті. Раптом у вікно щось стукає. Це з того боку зі сторони саду у вікно Зіти Харе Крішна кидає камінці.
Зіта (відкриваючи вікно, тихо): - Хто там ще гепає? Раджи, це ти? А я так зачиталась...
Харе Крішна : - Та, нє, це я... Вилазь сюда, у мене хуйові ізвєстія. Тут твого друга на кічу повезли, спасать нада.
Зіта : - Шо случилось? Я так і знала, - тільки шось запланіруєш, - ніколи не полуниця...
Харе Крішна : - Потом поговорим, ладно? Січас нада іти і по дорозі думать план, як його оттуда витягти...
Зіта перелазить через вікно і тихо крадеться з нічним відвідувачем вулицями міста. Раптом вона падає.
Харе Крішна : - От блядь! Та тихо! Чого це ти в коньках? Не муляє?
Зіта (замріяно, опираючись на Харе Крішну): - Я так люблю хокей і Раджи, шо вони обоє у мене в серці, тому я і сплю у коньках.
Харе Крішна : - Це, канєшно, мене радує, але тобі не здається, шо з цими коньками та твоїми способностями на них їздить нам не вдасться підкрастися до тюрми тихо?
Зіта : - Я буду стараться, як риба об льод!
Вони вирушають в бік тюрми, крадучись кущами... З дерева злазить Харе Рама і зловтішається. Він розкаже пану Бахті чим займається його донька в свободне время...
Десь у Індії. Тюрма. Біля тюрми стоять поліцейські бобіки з мигалками. В них сидять поліціянти. Коло них стоїть хокейна команда на чолі з Амітабхом Бачаном. Вони прийшли визволяти Раджи Капура. З кущів визирають Зіта та Харе Крішна.
Амітабх Бачан : - Я ще раз повторяю, - ми трєбуєм звільнення нашого друга, Раджи Капура! Єслі вам не по хуй розвиток хокею у нашом городі, ви должні його відпустить, іначе ми програєм чемпіонат!
Старший поліцейський : - Я не протів, якшо ви заплатите за нього залог!
Зіта : Я, я заплатю залог! Візьміть ось браслєт із чистого жемчугу!
Амітабх Бачан : Нє-нє, давайте я дам краще свою цепочку!
Комісар (Підійшовши до Амітабха і Зіти, тихо): Я ж на службє, можна не кричать, а тихо підійти і незамєтно вручить?
Поліцейський бере речі і йде у відділок по Раджи Капура.В цей час з-за рогу виходять батько Зіти – пан Бахта з групою охоронців. Позаду запопадливо дріботить Харе Рама. Пан Бахта знервовано підходить до присутніх. Біля порогу при вході до відділку стоять хокеїсти, Амітабх Бачан, Зіта, Харе Крішна та кілька поліцейських біля своїх “бобіків”.
Харе Крішна (до себе) : Так, треба шо-то дєлать, бо цей старий все спортить. Зіточка, я січас!
Харе Крішна зникає. На порозі з’являється Радж Капур з комісаром.
Пан Бахта (роздратовано): Так, мені хтось пояснить, шо тут проісходить? Зіта, якого хрєна ти тут крутисся, мені мало твоїх пригод у Європі? Чого ти вештаєся тут серед цих невігласів? Ану, підійди до мене!
Зіта : Папа, я хочу освободить свого друга, Раджи! Не мішай, пожалуста! Тут нема ніякого криміналу! Він мені подобається і я хочу з ним пожить гражданським браком!
Пан Бахта : Шо за нікчемні і безтолкові трєбованія, Зіточка! Тобі учиця нада! А ти стовбичиш тут в два часа ночі і мене старого заставляєш бігати за тобою! А якшо шо-нібудь з тобою случицця, га? Я ж переживаю! Оце б побачила тебе покойна мати! Хлопці, ану заберіть її в машину! А цього обратно вертайте у поліцію!
Амітабх Бачан : Я канєшно, ізвіняюсь, але тут мова йдеться про долю хокею у нашому місті і якшо вам, пане Бахта, все похуй, то можете їхать обратно! А ми виручаєм нашого друга, який пострадав напрасно!
Пан Бахта : Як це напрасно? Цей падонок приставав до нещасної бідної дівчини! У мене є свідєтєлі! А ну, Харе, розкажи всім як це було!
З натовпу охоронці пана Бахти виштовхують наляканого Харе Раму, який з острахом виходить на центр місця події. До поліції підходять інші люди, перехожі, яким не спиться.
Радж Капур : Старий негідник! Ти знову набрехав? Я зараз відкручу тобі голову!
Старший поліціянт : Готовте зразу ще один браслєт і цепуру!
Амітабх Бачан : Так це ж цей старий клоун, приятель мого папи! Харе, шо це ти тут розказуєш байки? Ти заставляєш мене все доложить папі!
Пан Чандра (протискуючись крізь натовп): Не нада синку, я вже тут і все бачу! Харе, тобі не стидно оце работать на двох хазяїв?
Амітабх Бачан : Папа, як ти тут очутився?
Пан Чандра : Спокійно, синку, мені все розповів твій товариш – Харе Крішна!
Харе Рама : Я хотів як луччє, шоб всім було харашо, поняв? І мені в перву очірідь! Але це ще не все! Я розповім про одну тайну про твою сім’ю усім, якшо ти мене не відпустиш!
З-за рогу з’являється мати Амітабха : Хай говорить, хай! Мені не соромно перед людьми!
Пан Чандра : А ти звідки взялася? Мовчи!
Амітабх Бачан (про себе): Шо за хуйня? Мамо, про які тайни він меле?
Харе Рама : Короче, Амітабх і Зіта, ви брат і сестра! А ти помри! Я всю жизнь ішачив на тебе, шоб отримувати жалюгідні копійки за віддану працю!
Радж Капур (про себе): - Ні хуя собі!
Мати Амітабха (до Зіти) : - Так, доню. Я повинна була розповісти тобі про це раніше та боялася гніву твого батька. Я віддала тебе на виховання до будинку дитини, а згодом тебе забрав на виховання пан Бахта! Мене колись згвалтував невідомий чоловік і я боялася, що твій батько мене вб’є. Але він змилостився і дозволив мені залишитися у сім’Ї, але зрікся дитини. Пробач, доню!
Зіта : Мамо!
Раптом Харе Рама вихоплює револьвер і стріля у Чандру. Той падає. Всі завмирають.
Харе Рама (дико регочучи): Цього ще замало! А тепер я скажу тобі,Бахта! Коли твоя небіжчиця-дружина померла при родах, тобі сказали, що дитина не вижила, але це не так! Вона жива, але я зробив так, шо ти не побачив свого сина. Я віддав його чужим людям. А тепер і тобі піздєц! Ти діждався правди, а тепер помри! (Цілиться в Бахту).
Чандра (затискаючи долонями рану): Ах ти скунс! Так ти не тільки тут напакостив! Мовчи!
Харе Крішна : Стій! Це правда, але я знаю, хто син Бахти! Це Радж Капур, мій брат, він виріс у нашій сім’ї, жаль, що покійні батьки не діждалися правди. Але батько мені розповів все перед смертю.
Раджи Капур : Ні хуя собі! Батя! А ви й не знали, що хочете відправити до цугундера свого синка!
Пан Бахта : Люди, слухайте мене! Вже всі знають про всіх! Я радий за сина! Але хай і це падло знає, шо в мене є ще одна донька від його дружини! Свята жінка! Але я не хотів сорому і відправив дитину до її глухої тітки - моєї сестри, яка стала дівчині за матір. А твоя дружина померла, зберігши таємницю! Але тепер уже нічого приховувати, це Гіта, танцівниця!
Гіта (з натовпу): Тату!
Всі завмирають.
Радж Капур : Ні хуя собі!
Харе Рама : От гад! (стріляє в Бахту).
Бахта (хапаючись за руку): Ну де та поліція, цього ублюдка схопить хто-небудь сьогодні, чи він нас усіх тут перестріляє?
Харе Рама : От блядь! Ти спортив всі мої плани!
Чандра : А ти - воздух! Ти всю жизнь лізеш у якісь пріключенія на свою стару хитру жопу! Та на цей раз у тебе нічого не получиця! Я спущу з тебе твій вонючий дух! (Падає).
Амітабх Бачан : Батьку!
Поліція та охоронці з хокеїстами хапають ростроєного Харе Раму і тягнуть його в “бобік”. Амітабх біжить до Чандри, який лежить і хрипить. Зіта схилилась над непритомною матір’ю. Гіта йде до пораненого пана Бахти, який вже обнімає Раджи Капура. Ззаді до них поспішає схвильований Харе Крішна та кульгає глуха тітка Гіти. Всі ридають. . .
Десь у Індії. Свадьба Амітабха і Гіти, а також Раджи та Зіти. Свадьба гримить на всі лади, столи ломляться від яств. Всі гуляють. Дівчата та хлопці танцюють. Щасливі пари : Гіта та Амітабх, Радж та Зіта, вбрані у індійські наряди ідуть, усміхаючись. На них сиплять квіти, на шиях у кожного вінки із квітів. Лунає вітієвата індійська музика. У кінозалі потихеньку розвиднюється, стає зрозумілим, що вистраждана історія закінилась. Присутні в залі жінки витирають очі, чоловіки відчувають себе мужніми захисниками своїх половин. Публіка повільно прямує до дверей з написом “Вихід”.
Кінець.
ID:
166757
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.01.2010 22:56:31
© дата внесення змiн: 17.01.2010 22:56:31
автор: kriwoy
Вкажіть причину вашої скарги
|
