Мій розгублений день сьогоднішній
Прагне скаржитися на листі.
Знепокоєний,
розтривожений,
Він метелика в світі зовнішнім
Загубив – і не може знайти.
***
Мій день! Без тебе
Метелик білий із розкритого вікна
Подався геть на пошуки блакитного гнізда.
Та хмарочосами обшарпаного неба
Лише торкнувся він,
подряпав крильця,
Але не вгамувався. Бився й бився,
На прах аж поки не перетворився.
Твого метелика природа заперечила.
Він був приречений.
Він не летів у вікна,
Бо в них не бачив світла,
Хоч вікна і були засвічені.
Мій день пригнічений!
Чи в тому далечінь провинна,
Що так її занапастили
Й перетворили на каміння?...
Перепочинь. Схилися до листа.
І в мене є прихована,
до того ж,
Білих метеликів юрба!..
Назавтра я
Тобі на втіху подарую ще одного.