Мінус сім і подих тихий
Граєм в хованки давно
Ти продай будь-ласка втіху
З ней не справлюсь все одно
Вже вікно у візерунках
В голові аналогічно
Бачу зміст у подарунках
Серце грітиме навічно
Куча крапок,біле небо
Й нитки зтягують міста
Водні очі, а для тебе
Кров моя стала густа
Поодинці...світло штучне
Клац! І напрям вже убік
Ти вбий душу,грай так гучно
Як ніхто тоді не зміг
Сонце спить,а я тремчу
Душу з'їж, а не вбивай
Лист пришли,я ж полечу
Гордість в грати...і нехай
