-чому ти знову руда?
-та так...
-хм.як ти взагалі?
-та так...
його бісила її недосказаність..точніше її несказаність.
він кохав цю дівчинку з постійно змінюванням кольору волосся,з постійним запахом ванілі та тютюну,з її психами,коли вона просто могла кинутися на його спину і обхопити руками за плечі... з її звичкою "неносіння " ліфчка(це йому навіть подобалося)... він любив її :"похуй,Рус,скака той жизні!",її хованки за шторами з горнятком кави... він кохав навіть її гидкий,на його думку,амулет у вигляді розчавленої жаби... маленькі шрамики на руці... він годинами може милуватися тим,як вона з музикою у навушника витрящається на підлогу.прикусивши губу... він любив її гупання дверима,коли вона заходила-виходила з офісу... її звичку часто поправляти волосся...
вона приносила життя в їх офіс своїм вранішнім криком: ну що,махінатори,за діло!!!!!!!
Мі...........................брутал створіння...........................МОЗГ........................
-Рус,ти зараз про шо думаєш...
-та так... про наші завершені справи...
-а...
він навіть любив її нєрвєніе шось уточняти... просто : "А..."
але поки не наважувався про це сказати...