Та невпинна ніжна пристрасть ,
Нас обох заполонила.
Ми щасливі,нам чудово,
Я кохаю Тебе мила.
Все це було,все минуло,
Не вернуть цього назад.
Все хороше-швидкоплинне,
Я і сам цьому не рад.
Вітер в полі буйний віє,
Хвилі трав вперед жене.
Ти мене забула мила,
Хоч не заслужив я це.
Іншого Ти покохала,
Вибрала його сама.
Та життя покаже далі,
Чи була Ти тут права.
Він Тебе не покохає,
Так,як я Тебе кохав.
Я ж страждаю,мучусь,каюсь,
Що йому Тебе віддав.
Так життя жорстоке часом,
Повне болю і розлук.
Але все ж потрібно жити,
Хватить з нас усіх цих мук!
Ти прийдеш вві сні до мене,
усміхнешся,підморгнеш.
Вмить пропадуть всі невзгоди,
Я ж кохаю лиш Тебе!
Ти чарівна,добра,мила,
ще багато всього є.
Та навіщо в снах приходиш?
Тільки в снах це все моє!!!
Знову буйний вітер віє,
Хмари чорнії жене.
Ти вернися, прошу мила,
Покохай же знов мене!