Лоша. Лошиця. Кобила...
Погляд похмурий, китиця сива.
Вчора була лошиця -
Сьогодні кобила.
Взяла й серед ночі
Лоша народила...
Та довго лошаті
Жить не судилось.
Три рази вдихнуло
І в гноївці втопилось...
...Аж сльози на очі.
Чому так сталось?..
Чому серед ночі
Життя обірвалось?
Чому не родила,
Коли сонце сіяло?
Тоді би лошадко
Лошицею стало...
Така й наша доля.
І в чому причина?..
... Стоїш серед поля.
Стоїш, як билина,
А вітер колише
Хвилини життя.
Сьогодні колише
Літа молодії,
А завтра залише
Одні каяття.
А час заморозить
Всі наші надії
І дні переходять
В зневір'я-буття.
Як би ми знали,
Що нас чекає...
Ми щастя би мали -
В руках журавля.
Та хто усе знає?
Такого й немає -
Бо кожна людина
В душі немовля...