Біснувате божевілля,
ритмізована свідомість,
розкажіть мені про зілля,
що приносить невагомість.
І тоді злетить надія
вище хмар, у безкінечність.
А буденності події
перетворяться в нікчемність.
Поєднавшись із тунелем
неприкутого хаосу,
мрія стане Прометеєм,
що жаги вогонь приносить.
У пекельному потоці,
де немає слова Час,
де звучить похмурий джаз
я порину в вир емоцій.
І не спинюйте, прошу,
плин цієї течії́
Хоч думки ці нічиї,
та в собі я їх ношу.
- дурман звичайний і паслін чорний (тільки стиглі плоди пасльону неефективні) - і літайте собі наздоров"чко....
- Маргарита (булгаківська) знала ці секрети і літала....
Аскет відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Час і є те біснувате зілля, що робить з поетів легенди,а вірші розпорошуються у тунелі хаосу, щоб породити вир емоцій, які зроблять з людини поета...вірш сподобався
Аскет відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваш коментар, як на мене, кращий за цей вірш
Дуже вдячний за увагу