Стояла дівчина над бистрою рікою,
Її щось вже давно позбавило спокою.
Тягнула руки в небо і голосно ридала,
Її чужому пану матінка віддала.
Негадано нежданно забрали молодую
У гарний білий дім, але постіль чужую.
Проходив день і два, жених купив убрання,
Але нема життя дівчині без кохання.
Нівчому не нуждалась, і мати пораділа...
У домі пили чай, а бідна в вир летіла.