місто-амфібія стежка-змія наш перекошений амфітеатр
дівчинко-лялько ти звикла зникати і прокидатися з літери "я"
дівчинко смаку розстріляних хмар ковзаю світом в затакт із тобою
мов корабель у чеканні пробою змерзну подвійна суцільна зима
небо поламане праве крило дівчинко слід ще пропахне забуто
там де старий оператор докрутить сни без картинок яких не було
дівчинко-згубо плечима снігів знизую грубо на ваші повіки
ти лиш під серце не лий мені ліки так наче я тебе п"ю навздогін