Коли на серці смуток сильний зліг,
Коли земля торкнулася дощу,
Коли тебе,любове, не зберіг,
Лилися сльози рясно,до схочу...
І тільки дух мій - рабства і покори
Не знає змови,спокою не зна.
Мрійливі,голубі мої простори...
Зернина щастя десь там дозріва.
Там, де вода не точить гойстрий камінь,
Де ріки снять волошками в житах,
Там лід прозорий беззупинно тане,
Там роки загубилися в літах...
Тебе,любове зоряна,згубив я,
Тебе я дуже сильно не хотів,
Позбавлений тепер я мерехтіння,
Втрачаю все,що так колись любив...
́́
