Як важко відчувати втому й біль,
Спустошення душі й від себе лише тінь.
Як прагне стомлена моя душа
Звільнитись від тенет суспільства —
Й це моя мета.
Мета чи мрія? І у цьому вся біда.
Не вистачить сміливості
І не дозволить мені інша “я”.
Та інша “я” — терпляча й не слабка,
Бо зневажає слабкодухість, адже це життя.
Життя, що не жалітиме тебе,
Життя, що так зректися прагне вже мене,
Життя, яке кидає виклик, але я
Боротимусь на смерть чи на буття.
Поразки не уникнути мені,
Та час пішов і бути вже війні.
23.09.2003р.