Пірнула в розжарено-червоні обійми сірувато-блакитного неба, пробралась крізь нависле гілля дерев, потонула в кучугурах позолоченого листя жовтогарячого парку… Загубилась в людському гомоні, дитячих криках, поцілунках закоханих пар… Потрапила в казку… Придуману казку, таку знайому ще з дитинства, але чомусь реальну лиш сьогодні. Пропустила тролейбус, ще один і ще наступний. Покепкувала з усіх, хто кудись поспішав. Навіщо, навіщо бігти? Хм, я теж так завжди роблю, але не зараз, не в цю мить… Сьогодні зачекаю, зупинюсь, прислухаюсь до себе, вдихну дерева, квіти, освітлену ліхтарями стежину… Так триватиме вічність.. маленьку вічність, але таку важливу… Десь за межами мого світу вирує життя, безліч інших світів стикаються, переплітаються, розходяться, хтось десь когось чекає, когось шукає, за кимось плаче… а тут є я, просто я, що випадково, ні, не випадково! випадковостей не буває!, випала з монотонної повсякденності, заблукала в вечірніх сутінках ніким не знаної реальності…
..впіймаю веселий промінчик яскравої зірочки, закружляю в осінньому хороводі багряного листя, подякую за всіх і за все… з ніжністю, з радістю, з любов’ю…
ID:
117658
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.02.2009 00:14:17
© дата внесення змiн: 23.02.2009 00:14:17
автор: Autumn Night
Вкажіть причину вашої скарги
|