З жалким смиренням опадає
На вогку землю лист багряний;
Від себе ж я не приховаю
Журбу й печаль і серця рани.
Зими початок огортає
Холодний погляд таємниці
І сяйво місячне ховає
Стрільців пониклих білі лиця.
Не чути співу солов’я,
Цвітіння пишного не видно,
Триває тільки ніч глуха.
І тільки марить зірка східна.
Іде смертельна і прудка,
Жахлива вічна і глузлива,
Не на життя іде січа,
Й сталевих стріл невпинна злива.
І незворотнім був фінал,
Того, кому в житті щастило,
Бо на убивчий карнавал,
Його злощастя запросило.
Упав вояк й нездібним планам
Кінця початок наблизився,
Наперекір лихим тиранам
Він Богу й долі покорився.