Весна ніжну сукню оділа з тюльпанів,
Розсипала роси, мов перли ясні,
День прокидається з темних туманів,
В небі пливуть акварельні пісні.
Вітер цілує їй щічки легенько,
Шепче на вушко зелені казки,
В річці дзеркальній мило й тихенько
Хмарки малюють красиві вінки.
Сонце лоскоче промінням обличчя,
Вишні всміхаються цвітом рясним,
Сонце, мов перстень, між хмарками блисне,
Сипле на землю злотом своїм.
Сукню Весна розгортає духмяну,
Пише любов крізь дощі і туман,
Грає на струнах душі без обману,
Пише із вітром душевний роман.
Мила, красива зірка природи,
З серця знімаючи кригу зими,
Людям дарує чарівні мелодії,
Щоб розцвітали в них мрії весни.
