Розквітають квіти – наші обереги,
Прикрашають поле і луги,
Пелюстки у річці, наче мрій ковчеги,
Полишають рідні береги.
Ваблять око поруч мальви кольорові,
Туляться до тину у рові,
Наче пишні пані в дорогій обнові,
Чи «ляльки», на радість дітворі.
Біля тину мальви сняться серед ночі,
Борщ домашній зварений в печі,
Мудрі настанови і слова пророчі,
І рум’яний хліб та калачі.
Як згадаєш мальви – повертай додому,
В гості ти навідайся тому,
Що домівка рідна проганяє втому,
Сни гаптує в ранньому диму.
До свого народу, до своєї хати,
До родини час настав прийти,
Дух землі святої варто пам’ятати,
То ж, не забувай цього і ти.
09.04.2025