Коли в небі зірка упаде,
та в тебе вже немає навіть мрії,
хай зірка падає... В падінні пропаде,
душу камінь зігріти не зуміє...
Якщо зозуля вік твій накує,
а тобі не хочеться ні дня вже в світі жити,
зозуля не печаль, обман в ній є,
Їй зозулят ніколи не глядіти...
Коли повернеться з чужих країв весна,
а ти у ній не бачиш друга,
бо все проходить ,і мене й вона,
і це знання для душ людських- наруга...
Потонути можна у ріці життя,
коли воно малює катастрофу,
ти не спіши все рвати на шмаття,з
залиш для вірша Ще одну строфу...
Не по хотінню ми прийшли у світ,
і лихо оминути, буває в нас немає волі,
та хтось відправив нас в життя політ,
то, певно, і знає він про наші долі...
