Знову, Весно моя, ти прийшла на поріг
І постукала тихо у двері.
Здолала ти сотню небезпечних доріг.
Крізь вогонь, крізь усі круговерті.
Зустрічаю тебе я в квітучім саду,
в абрикосовій білій заметілі.
Душа ніби воскресла, забула біду.
В ній весела струна забриніла...
Посміхнувсь, оживає похмурий
мій сад --
навкруги все цвіло, зеленіло,
Вже і соком живильним наливсь
виноград.
І серденько його не боліло...
Чарувала в саду господиня-Весна
прикрашала все рястом і цвітом.
М'який килим зелений стелила вона,
заквітчала його первоцвітом.
Дзвінка пісня пташина, немов
у раю,
весело звучала стоголоссям.
Укріпляла надію і віру мою
Весна-дівчинка з пишним волоссям.
16.03.2025 р.
