Вона йому каже: мені досі болить
А він знизує плечима
Дивиться крізь неї і
Вперто мовчить
Вона його просить: обійми мене
А він ледь зводить руки
У нею за спиною ніби
Боїться торкнутися
Вона йому зізнається: я люблю тебе
Так ніби їй конче необхідно
В цьому переконати себе
Ще сьогодні ще один день
Він дивиться як вона спить
І слухає її рване дихання
Хай вона краще мовчить
Бо коли говорить стає нестерпно
Він боїться її емоцій
Боїться її прохань і дотиків
Боїться що вона вихлюпне
На нього весь свій біль
А він не знає що з ним робить
Як стримати лавину її почуттів
Як залатати її біль і не втопитися
В цьому глибокому морі
І тому він мовчить
І лаштує невидиму стіну
І тому скупі його дотики
І тому йому теж болить
Чудовий вірш! 
