Вже набридло писать про любов,
Бо любові у мене немає.
Та про тебе я згадую знов,
Хоч про мене ти вже не згадаєш.
Мої сльози для тебе ніщо,
І слова мої - сонце без світла.
Я не люблю тебе. Ну то й що?
Все одно я тобі не потрібна.
Ти мій принц в чорно-білім кіно.
Я для тебе пішак. І не шкода,
Що його скоро вб'ють. Все одно
Я ферзем вже не буду ніколи.
Не дійду до закінчення долі.
Не дійду, бо почую знов "мат!".
Та всеж далі прямую поволі.
Стукіт серця наш зіллється в такт.
Хоч маленька і сил я не маю,
Але серце широке у грудях.
Я тебе дуже щиро кохаю
І без тебе я жити не буду.
Вже набридло писать про любов,
Бо любові у мене немає.
Не згадаю тебе. Але знов
Моя пам'ять до тебе вертає...
21 січня 2010 р.
