Чарі́вна о́сене, тебе́ завжди́ пита́ють,
Де коха́ний чи коха́на блука́ють?
А я тебе́ візьму́ і запита́ю,
А ти сама́ коха́ння ма́єш?
Що ти щоро́ку відчува́єш,
Як хто́сь вірші́ тобі́ чита́є,
Твої дере́ва обійма́є,
Ти ж цьо́го, мо́же, не бажа́єш?!
Мо́же, це все лише́ для ньо́го,
Кого́сь окре́мого, чужо́го,
Що він тебе́ не поміча́є,
Бо лиш за ве́сною зітха́є …
А мо́же ти так до́вго зи́му не впуска́єш,
Бо так його́ з оста́нніх сил гука́єш,
Пла́чеш доща́ми, гро́зами рида́єш,
Де ж він літа́є ... Ти ж так його чека́єш! …
Півде́нний ві́тер. Ма́буть, так він зве́ться,
Він мо́же й хо́че, та йому́ це не вдає́ться,
Він ра́птом всу́переч зако́нам всім приро́ди,
Лети́ть до те́бе і дола́є перешко́ди …
Споча́тку він з тобо́ю гра́ється, танцю́є,
Любу́ється тобо́ю, тако́ю чарівно́ю,
А по́тім ма́йже го́лу він до́вго обійма́є,
Тепло́ усе втрача́є і … вмира́є …
Музичне прочитання з допомогою ШІ
ось бачите ... ви побачили казку ...
