(монорима)
Сумує знов січневе поле…
Похмуре, чорне, мокре, голе,
Грудки ріллі дощами коле
І тихо стогне: «Доле! Доле!»
По струнах вітру вдар, басоле!
На голос весь співай, роздоле!
Ця пристрасть – смак гуакамоле,
Безсніжний степ – зими мозоле.
Якби снігів, таких, як в Сколе,
Нехай закута тіло кволе,
Щоб стало пишне, білочоле,
З корінням з дум буденність поле.
Поглянь у небо неозоре,
Там місяць плесо рогом оре,
Суцільне з полем, наче море,
Чекає снігу, гонить горе.
14.01.2025
