сприймати що- небудь притомно
відсунувши дверима сніг
читати часослов невтомно
додолу струшуючи бліх
і стерегтись тоді… а нині
коли один серед сльоти
тривогу довіряти глині
хреста посильного нести
хай голова гудить зрадливо
і довгий день стоїть стовпом
а що як більше не можливо
здобутки міряти горбом
під шафу стріху анфіладу
в майстерні снів без вороття
сховавши довгу ескападу
як справжній зміст свого життя
