Повсть бузкова дика й пружна,
У чоботях мізераблі,
Хмари знов маскують ружі,
Дами пік готують граблі.
Мліють сукні над багаттям.
Дервіш плаче дикій мавпі.
Не інакше це вже вічність
Лине повз на сірій шкапі.
Відображення змарнілих
Рук чи ніг чи несамовите!
В забутті сховались зорі,
Місяць не знаходить квітів.
Світо-білі й всюдисущі
Крила ангелів кошлаті
Сліплять очі завидющі
В тиху ніч у довгій хаті…
Як завжди - чудово! 
