Нам потрібна була ця війна!
Звучить дещо жорстоко й цинічно ...
Але скільки ж часу ми дарма
Загубили без цілі і смислу!
Скільки втрачено нервів і сил
Там, де і починати не варто...
З тими, хто від душі не любив ..
Де було нам не в радість і складно.
Мов змагаючись, бігли весь час
За примарними ідеалами...
Що від Бога було тоді в нас?!
Очі в небо так рідко здіймали ми...
Нам потрібна була ця війна!
Щоб інакше дивитись на речі...
Все буденне сприймать, як дива,
Цінувати простий, тихий вечір...
...А на ранок - вітать новий день,
Обіймати частіш тих, хто поряд!
У всіх людях побачить людей,
З своїм щастям, надіями й горем...
...Як же страшно, що лиш війна
Нас до тями змогла повернути...
Й нагадати тим самим , що нам
Скарб безцінний даровано БУТИ!
