Нехай моє життя
Колись таки мине
І вже без вороття,
Бо в мене лиш одне
Воно на світі цім,
Де я живу, однак
Я прагну все ж на нім
Його прожити всмак,
Щоб світлі лиш думки,
А також почуття,
Мов квіти, залюбки
Впродовж всього життя
Буяли у мені
Кожнісінькую мить,
Лише вони одні.
Я з ними прагну жить.
Я в них вбачаю суть
Життя, яке мина.
Вони її несуть.
В них криється вона.
Адже без них життя –
Лиш назва, та й по всім.
Лиш світлі почуття
Й думки на світі цім
Кожнісінькую мить
Спонукують мене
На ньому жить, робить,
Допоки не мине
Життя, щоб залишить
Слід гідний по собі,
Що раджу я зробить,
Мій друже, і тобі,
Аби життя дарма
Твоє теж не пройшло
Й люд не казав: «Нема
Його й мов не було».
Євген Ковальчук, 03. 02. 2021