* * *
Ну що за біда, ахінея плететься,
у снах кожен раз постають міражі.
Не дім мій, а середньовічна фортеця,
і розум в злиденних думок на межі.
Лишила суєтність, у тишу пірнула
і сліпне душа, й розчиняється звук.
Покинули друзі, чи просто забули,
безгомінь плете збайдужілий павук.
Пропала бозна куди щастя підкова,
витає, як демон покірності дух.
Втім, мариться що з допомогою слова
у коло життєве таки ж попаду.
02.04.2011
